СЄВЄРОДОНЕЦЬКА МІСЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Січень » 29 » 70 річниця визволення Сєвєродонецька
18:56
70 річниця визволення Сєвєродонецька

1 лютого 2013 року – 70 річниця визволення Сєвєродонецька від німецько-фашистських загарбників.

Поздоровляємо усіх мешканців нашого міста з цією знаменною подією!

Захищати свою Вітчизну – це державний обов’язок кожного громадянина нашої країни. І всі розуміють важливість цього патріотичного обов’язку.

Завдяки захисникам нашого міста та країни, ми можемо спокійно та впевнено жити, працювати, виховувати дітей на рідній землі!

Події тих днів не повинні згаснути в народній пам’яті. Про це нагадуватимуть меморіальні дошки, пам’ятники. Та найголовніший меморіал – людська пам'ять, яку нащадки несуть у вічність у своїх серцях. Ми не маємо права не пам'ятати героїв-визволителів нашого міста!

Дякуємо вам, ветерани, за стійкість і мужність. Пройшовши крізь спалахи вогняних років, ви зуміли зберегти чистоту душі та помислів. Низький уклін вам за подвиги в роки війни, пам’ять про них назавжди залишиться в серцях багатьох поколінь.

Бажаємо всім ветеранам міцного здоров’я на довгі літа, мирного неба над головою, щастя, злагоди Вам і Вашим родинам!

ІВАН САВИЧ                       

КВАДРАТ 48-103
(Місто Сєверодонецьк)

Так ось він, квадрат 48-103.
Де жовті піски ворушили вітри,
Де з краю вузької, глухої дороги
З вітрами змагались кущі кривоногі,
Звідкіль було видно, як після боїв
В диму Лисичанськ, як од горя, темнів.

Мені не забуть цей піщаний квадрат:
Мій друг тут, Степанко, - поет і солдат –
Упав, як на смерть ми стояли в заставі,
А полк відступав не з піснями, не в славі.
Засипав я друга у ямі сухій.
І місце позначив на карті своїй.

Я дав собі слово людини й бійця:
Як ворога знищим, на берег Дінця
Прийти і насипать високу могилу
Та ще й посадити берізоньку білу,
Щоб видно було із далеких доріг,
Де впав мій Степанко, де друг мій поліг...

Дороги й дороги... Нема їм кінця.
Не скоро прибув я на берег Дінця.
Стою, і здається, що я заблудивсь:
Нема ні пісків, ні кущів, ні узлісся,
В будовах, у парках розбились вітри...
Та ось він, квадрат сорок вісім-сто три!

Дерева вгорі – наче арка легка.
Дзвенить під ногами асфальту ріка.
Величні будови, високі будинки
Здіймаються в небо і струнко, і гінко,
А сонце схилилось на крани згори...
Та ось він, квадрат сорок вісім-сто три!

В саду обеліск – там імення бійців,
Що в битвах колись полягли при Дінці...
Мій друже, Степанко, поете мій милий,
Пробач, що не зміг я насипать могили.
Народ наш тобі та й усім, хто поліг,
Як пам’ятник, місто новітнє воздвиг:
Пульсує життя, угорі – прапори...
Так ось він, квадрат сорок вісім-сто три.

Переглядів: 558 | Додав: Библио-1 | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Соц.сети
https://www.facebook.com
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019