П`ятниця, 24.11.2017, 08:31
Вітаю Вас Гість | RSS

Сєвєродонецька міська публічна бібліотека

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2017 » Лютий » 15 » Голови низько схиляєм
13:47
Голови низько схиляєм

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Саме цього дня  1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни. Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала майже десять років. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.

Сьогодні вшановують тих, хто пройшов Афган, Сирію, Єгипет, Югославію, тих, хто виконав свій інтернаціональний обов’язк.  У війнах не може бути переможців. Війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад. Можна побудувати дороги, нові міста,  зорати поле  і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити  битися серце у мертвої людини – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши  величезного рубцю – неможливо...

Не заживає в серці рана

Не заживає в серці рана.

Болить у матері за сина.

Молитва слізна материна-

Не вберегла від смерті сина.

 

Із ночі в ніч відлуння бою:

„Мій синку, любий, я з тобою!”

Пісок розпечений в пустелі,

Гаряче сонце, сірі скелі.

 

Ось постріл, крики, лемент бою...

„Мій синку, любий, я з тобою!”

Знов постріл, крики, лемент, стогін...

Підрублено під корінь пагін.

 

Той пагін був з міцного роду.

Йому не було переводу.

Земля йому давала сили -

Всі хлібороби нею снили.

 

Мав чорні брови, очі сині...

За що загинув на чужині?

І де взялась та чорна сила,

Що поламала твої крила?

 

Чому намарно гинуть діти?

Ще довго буде лан чорніти...

Кухарук В.В.

Переглядів: 79 | Додав: Библио-1 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук